kolibri Скло блакитних вітрин

Місто дихає димом, і нам з ним так схоже;
Все, що справжнє, завжди трішки тривожне;
Ми розмиті силуети у тумані реклами;
Я шукаю себе між сигналами й драмами;
Світ миготить немов кадри VHS;
І я вловлюю моменти, поки серце ще є;
Доторкнись крізь холод я ще тут, ще не зник;
Мій подих залишиться на склі, як відбиток;
І, може, хтось інший побачить у ньому зміст;
Та це був мій політ крізь неон і крізь міст;
Скло блакитних вітрин я тону в цьому світлі;
Твої очі, як лід, але я лечу безкрило;
Місто дихає димом, і нам з ним так схоже;
Все, що справжнє, завжди трішки тривожне.