STASYA Ніби так і треба

Я знову бігла з дня у день за тінню вслід, за кимось десь.
За горизонтами орбіт хотіла залишити слід.
Я топтала чужий маршрут ніби свій давно забутий путь.
Та кожен крок — не там, не з тим я тут як гість, то де ж мій дім.
Я бігла, ніби так і треба за шумом світу, не за небом.
Щоб лиш закрити всі потреби я бігла ніби так і треба.
Я бігла, ніби так і треба за шумом світу, не за небом.
Щоб лиш закрити всі потреби я бігла ніби так і треба.
Я наче метелик летіла на світло кожного разу вдарялась у скло.
Переді мною зачинені вікна та я відчуваю знайоме тепло!